За Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені
Спозаранку шукає у Тебе розради,
Бо коли на землі Ти провадиш суди Свої,
Ті, хто в світі живе, научаються правди…
Милосердя Твоє без кордонів і меж!!!
Нечестиві його не цінують,
Не виходять у Світло, в якому Ти вічно живеш,
І словами блюзнірства народ Твій ґвалтують.
Бог вже руку підняв! Та не бачать вони…
Розквітає маслина, отже, літо вже скоро.
Ти даруєш нам мир і від пут сатани
Ти виводиш народ Свій із темряви й горя!!!
На маслині Твоїй між гілками живу,
З Твого кореня маю я силу!
Всім єством пізнаю Божу волю живу:
Іудей й неєврей, щоб ми разом Бога хвалили!!!
Бог Ізраїля, Вірний, Святий!!!
Все дочасне пройде, а Слова Твої міцно здійсняться!
Наречену Свою із терпінням готуєш Ти
Для Небесного вічного Царства!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Прочитано 2774 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 4.5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Как жаль... - Николай Зимин Как жаль , что этою весною
Мой сад не расцветал .
Как жаль , что я тебя порою ,
Мой друг , не замечал .
Как жаль,что были мы с тобою
Так странно – далеки ,
Как под печальною луною
Два берега реки .
Поэзия : Сердце - Волкова Ирина По-молодости мы играли сценку с моим любимым другом и братом Евгением Сарапуловым (я играла девушку, а он - безобразного парня, который постоянно выпрашивал у меня драгоценное сердце). Жека говорил, что чувствует себя отвратительно, когда разбивает мне душу. Когда Женя с семьёй переезжал в Москву, я испугалась, что теряю своё прошлое... Захотелось увековечить эту сценку, всю ночь перекладывая её в стихи.